Павло Плиска,
Олександр Олієвський
Мандруючи стежками карпатської Буковини, мандрівник може потрапити в околиці села Ростоки. Цей населений пункт є унікальним в туристичному та краєзнавчому плані. Тут на невеликій території спостерігається величезне різноманіття живої природи, цілюще гірське повітря, багатство лісових ягід і грибів. Біля села можна побачити мальовничі гірські потоки з водоспадами, печери і скелі, овіяні легендами і народними переказами.
Туристів, або просто відпочиваючих, зустріне м’який клімат, живописний рельєф низкогір’я Карпат, зразки архітектурних та історичних пам’яток.
Маршрут починається на початку села Розтоки, де туристи повертають з основної траси на ґрунтову дорогу, яка заглиблюється в гори. Перша зупинка — у Смугарських водоспадів. Це місце нагадує чарівний світ казок, захоплює своєю неповторністю, дивовижною красою лісу і прозорих, холодних річок.
Далі наш маршрут проходить до пам’ятника природи — урочища «Протяте каміння» і «Соколине Око».
Величезні каміння стали своєрідною «Меккою» для туристів. У цьому дивовижному місці, наповненому позитивною енергетикою кам’яних велетнів, людина відчуває неабиякий прилив сил, спокій, гармонію з природою. Здається, що тіні наших пращурів спостерігають за нами з темних печер цих витворів природи.
Неохоче покидаєш це таємниче місце. Подолавши короткий підйом, виходимо на гору «Просічна», з якої відкривається фантастична панорама Карпат. Гори, немов величезне намисто, огортають с. Розтоки та Черемош, які видно на дні цього велетенського кратера. Легені наповнюються кришталево чистим повітрям, яскраве сонце передає очам всі палітри гірського пейзажу і хочеться піднятися над горами, відчути підйомну силу цієї гірської країни.
Зачаровані красою пейзажу, ми робимо перехід по хребту і далі — до перевалу «Німчич». На перевалі розташований гірський міжнародний туристично-розважальний комплекс.
Узимку тут можна покататися на лижах, випити гарячого чаю, вина або горілочки, а також замовити смачні гуцульські страви, придбати сувеніри на пам’ять. Трохи відпочивши, ми гірською стежкою рушаємо до «Печери Довбуша».
Тут, у лісі, на межі гір і неба, переховувався свого часу від недружніх очей народний месник Олекса Довбуш. Давно вже нема народного героя, залишилася тільки стежка і легенди про його бурхливе життя. Після перепочинку йдемо назад. Залишаємо позаду пер. «Німчич». Короткий спуск виводить нас до села Підзахаричі. Звідси ми пішки або транспортом повертаємося до Розток. Перша зупинка — біля розтоківський загальноосвітній школі.
У цій школі навчалась колись Марія Матіос (письменниця, лауреат премії ім. Т. Г. Шевченка) та Василь Данилюк (співак Чернівецької філармонії, заслужений артист України). Тут не раз бував Юрій Федькович, працюючи інспектором шкіл. Через дорогу є каплиця, а за нею найбільша святиня села – Свято-Успенська церква з дзвіницею, якій близько 150 років. Вона належить громаді православних християн Київського патріархату .
Поряд видніється ще одна святиня – Свято-Георгіївська церква Московського патріархату.
Від церкви рухаємося по трасі в напрямку р. Товарниця, яка впадає в Черемош. В цьому місці ми повертаємо на ґрунтову дорогу, що тягнеться уздовж р. Товарниця і входимо в хутір з однойменною назвою. На узбіччі дороги знаходиться «Камінь Довбуша».
Через півтори-дві години зупиняємося біля каплички. Недовгий відпочинок і знову підйом у гору. Наша мета — гора «Черешнів».
Звідси можна помилуватися панорамою гір. Далі спускаємося до центральної частини Розток. Автобус забирає втомлених, але щасливих мандрівників у Чернівці.
Оставить комментарий