Люди завжди прагнули мандрувати. Їх немов магнітом притягували невідомі куточки землі. Прикро, що в наш бурхливий час відкрити щось принципово нове мандрівнику практично неможливо. Однак ми не позбавлені шансу виявити щось нове у своїх почуттях. Туризм – це не просто похід з рюкзаком та розкладання вогнища. Це філософія, стан душі. Під час туристичних походів зникають стереотипи, які в звичайних урбанізованих умовах здаються непохитними. Людина раптово починає розуміти, що все, що її оточує, складається з елементарних речей, які є суттю нашого буття. Інше лише нашарування цивілізації. Несподівано для себе починаєш розуміти, що щастя полягає і в тому, щоб дихати, і в тому, щоби бачити сонце, і в тому, щоб долати перешкоди.
Різні причини спонукають людину вирушати в дорогу з рюкзаком за плечима. Можливість побачити таємні куточки землі, резерв вільного часу, урбанізація, що породжує нудьгу за природою, бажання пізнати щось нове для себе. Туристичні подорожі можна проводити у різноманітних організаційних формах: екскурсії, експедиції, походи.
Так, 24 жовтня 2009р. група студентів Чернівецького Навчально – консультаційного центру Одеської національної юридичної академії з юридичним коледжем здійснила цікаву одноденну екскурсійну подорож у буковинські Карпати, а саме в найколоритніший, неповторний за своєю унікальністю куточок буковинських гір – «Протяті каміння» та «Соколине око», з навчально-виховною та оздоровчою метою. Це місце унікальне. Мандрівник, раптово опинившись біля кам’яних велетнів, немов потрапляє у дивовижний, казковий, первісний світ. Тут по-справжньому відчуваєш подих минулого.
Невипадково в цій місцевості видатний режисер С. Параджанов зняв у свій час епізоди до фільму «Тіні забутих предків», в якому одна із головних ролей належала всесвітньовідомому актору і кінорежисеру, лауреату Державної премії ім. Т. Г. Шевченко, буковинцю Івану Миколайчуку.
Дуже символічним є те, що студенти на шляху в Карпати відвідали музей-садибу у селі Чорторія, де народився і жив І. Миколайчук. Вони з великим інтересом розглядали стареньку, дерев’яну хатинку Великого актора. По очах молоді було помітно, що кожен з них відчув глибоку повагу до творчості І. Миколайчука, а також бажання ближче познайомитися з його безцінною спадщиною.
Далі група виїхала у Вижницю, яка розташована в мальовничій місцевості, біля підніжжя Карпат. Це місто районного підпорядкування, центр однойменного району.
Зупинка та відвідування міського ринку багато часу не зайняла. Мікроавтобус їде по трасі уздовж Черемошу до музею-садиби «буковинського соловейка», всесвітньовідомого співака, народного артиста України Назарія Яремчука. На подвір’ї родинної хати Назарія студентів зустрічає його рідна сестра Катерина. Над яблунями, синім, високим, неповторним карпатським небом лунає знаменита «Червона Рута». Пані Катерина гостинно запрошує студентів до оселі, в якій пройшло дитинство та юність співака. Переступивши поріг першої кімнати, перед очима відвідувачів постають дерев’яні сходи; за словами сестри – це перша сцена Назарчика. У другій кімнаті старовинна шафа початку XIX ст., ліжко, на якому спав видатний співак, на столі його шкільні зошити, вирізки з газет, плакати. Пані Катерина розповідає про життя і творчість свого знаменитого брата. ЇЇ слова, наче сонячні промені, зігрівають молоді серця, а пісні Назара зворушливо відбиваються в їх ритмі.
Свої враження від почутого та побаченого студенти залишають у книзі відвідувачів (де, між іншим, колись лишив свій автограф і Президент України В. Ющенко). Пані Катерина дарує студентам листівки з власним автографом, плакати з портретом Назарія. Спільне фото на пам’ять та кошик назарових яблучок на дорогу додали певного шарму подорожі.
Наступна зупинка — на березі р. Черемош, серед крутих, покритих густим лісом карпатських схил. Тут розташована садиба місцевого господаря пана Миколи, який з радістю надав студентам можливість смачно пообідати на власному подвір’ї. Посеред садиби знаходиться багатий рибою невеликий ставок. Його оточують дерев’яні будиночки для гостей. Стежка від садиби веде до печери «Довбуша».
Після двадцятихвилинного відпочинку, група пішки вирушає гірською ґрунтовою дорогою до «Соколиного ока» і «Протятих каменів». Свіже гірське повітря, краса і велич природи надавали туристам сили. Легко йшли майбутні юристи по цьому шляху. Чиста, мінеральна вода з горяних надр приємно охолоджувала та угамовувала спрагу.
Врешті, після годинного переходу група заходить у ліс і потрапляє наче у казку. Кам’яні велетні вітають студентів чернівецького коледжу ОНЮА у своєму царстві та запрошують зробити фото на пам’ять.
Отримавши масу задоволень і залишившичастку свого серця в цій чарівній країні, студенти змушені повертатися додому. Мікроавтобус чекає їх на перевалі Німчич і бере курс на Чернівці.
День завершувався. Втомлені, але щасливі, студенти згадували цікаві епізоди подорожі, роздивлялися зроблені цифрові фото і мріяли про майбутні походи. К. С. Паустовский писав, що кожна подорож – це проникнення в область значного і прекрасного. На Буковині є багато цікавих, з точки зору туризму, місць, де можна гарно відпочити. Краса природних ландшафтів, культурна спадщина не залишать байдужими нікого. Так що збирайте рюкзак і вирушайте за своєю мрією.
ДЖЕРЕЛО: ==> САЙТ CHEremosh3000
Оставить комментарий